Завершилось змагання за звання кращого волонтера України 2013-ого року і незабаром ми дізнаємось імена переможців! А протягом наступних двох тижнів ГУРТ буде знайомити Вас із найцікавішими історіями волонтерування у 2013 році!
Одним із призерів конкурсу у номінації «Освіта та виховання» стала Тамара Желобицька. До Вашої уваги її історія: “Індивідуальний шеф – персональний помічник”.
“Моя найзаповітніша мрія була – стати Вчителем. Я стала ним! Викладаю іноземні мови, знаю їх чотири, тож мені цікаво робити те, що я вмію і люблю.
Моїм натхненником у роботі став Василь Сухомлинський. Пощастило побувати в Державному педагогічно-меморіальному музеї в Павлиші. Найпотужнішим враженням для мене були численні записнички Василя Олександровича з переліком того, що необхідно зробити за цілий день, а також його книжечки із записами вражень від уроків та різних позакласних заходів. Це були книжки, списані гарним старанним почерком, який, на мій погляд, свідчить про надзвичайні цілеспрямованість та організованість цієї людини. Він чітко знав, що саме йому треба зробити в житті: не для себе, а для своїх вихованців.
Саме з того часу й почалась моя волонтерська діяльність. Вона була різною для різних людей. Та коли я згадувала про ці записники, то на думку спадало те, що я маю робити щось більш конкретне і чітке. Напевно, тоді у мене вперше з’явилися думки про власний волонтерський проект.
Але до нього я прийшла лише шість років тому, коли почала проект Індивідуального Шефства для Центру соціально-психологічної реабілітації дітей «Мрія Переяславщини» в селі Циблі Переяслав-Хмельницького району Київської області. Пріоритетним напрямом допомоги дітям було визначено «Індивідуальне шефство». Ця діяльність базується на особистій причетності дорослого (або цілої родини) до життя окремої дитини певного віку. Суть полягає в тому, що доросла людина (або ціла родина) бере шефство над дитиною певного віку і підтримує її доти, поки це буде потрібно.
Читала багато, шукала інформацію, відвідувала різноманітні семінари, конференції, тренінги, особливо міжнародні. Знання різних іноземних мов відкривають багато дверей для пошуку інформації, і це мені дуже подобалось, тим паче, що в світі така повага і пошана для волонтерства. Сама почала створювати та організовувати різні освітньо-виховні акції в напрямку індивідуальної роботи з дітьми. Особливо привчати їх до книжок, підтримувати в прагненні відшукати те, чим вони хочуть займатися в житті та ким вони хочуть стати. Поступово в процесі роботи створила групу на Facebook: Волонтерська група «Маленький Ельф».
Коли тільки починала, в групі було лише чотири людини, зараз понад 450 людей, яким цікаво не лише брати участь у моїх акціях, які допомагають розвиватися діткам з центру, а й бачити результати своєї роботи. Читати книги та сіяти добро навколо себе.
На мою думку, кожна людина може стати чарівником: проста, звичайна людина, добра і не жадібна. Не треба бути заможним або відомим аби творити добро, треба просто бути добрим і порядним. Діти таких люблять. Люблять з ними спілкуватися, проводити час, слухати звичайні історії зі звичайного життя. Вони таких людей цінують більше, ніж цукерки раз на рік або постановочні фото з натягнутими посмішками на згадку про зустріч з зірками. Ми спілкуємося з нашими вихованцями регулярно. Кожного разу вони стають новими, бо ми намагаємося допомогти їм стати вихованими та освіченими. Це допоможе їм у житті стати нормальними людьми: знайти себе, влаштувати своє життя.
Бібліотерапію я застосовую вже давно, вона дає гарні результати, бо дає можливість побачити, кому і що буде цікавим і корисним. Ця робота важка і часто не зрозуміла для оточення, але коли ви чуєте і бачите успіхи ваших вихованців – це найкраща нагорода за витрачений час.
Часом, коли я думаю, що не зможу щось зробити або не вистачить часу, або не знайду те, що шукаю для того чи іншого проекту, несподівано з’являються люди, які можуть надати транспорт або купити ту чи іншу книгу, чи річ, або провести потрібний майстер-клас для вихованців. І тоді я розумію, мої справи цікаві Богу, бо він відправляє до мене саме тих людей, які можуть допомогти дітям, і це для мене найголовніше, це означає, що я роблю важливу справу, саме це надихає мене на нові проекти і цікаві акції. Я щиро дякую кожному, хто робить свій важливий внесок у нашу спільну справу!”.
Сподіваємось, досвід волонтерування стане надихаючим і для Вас!