Революція Гідності, анексія Криму, війна на Донбасі – ці події продемонстрували високу ступінь активності українців. За останні рік-півтора в Україні розвинувся потужний волонтерський рух, з’явилося багато нових громадських організацій та ініціативних груп, небайдужих до проблем людей, котрі через військові дії вимушені були полишити житло, роботу, звичне життя і переїхати туди, де безпечніше.

Саме на професійну підготовку керівників та менеджерів громадських організацій, що працюють з внутрішньо переміщеними особами (ВПО), розрахований один з компонентів проекту «», який реалізує громадська організація «Центр підтримки громадських і культурних ініціатив «Тамариск».

– Інтенсивна тренінгова програма розрахована таким чином, щоб за шість дводенних занять протягом чотирьох місяців допомогти новим організаціям професійно вибудовувати внутрішню структуру, розвиватись, приймати рішення, досягати згоди, ефективно діяти на користь своїх цільових аудиторій. Для керівників організацій, для  їхніх менеджерів це гарний момент розвитку. Адже досить швидко можна оволодіти важливими інструментами для професійної роботи. Понад 30 громадських організацій та ініціативних груп не лише з Дніпропетровської, а й Запорізької та навіть Донецької областей стали учасниками цієї програми, – розповіла тренер проекту Наталія Стаднічук.

Перший тренінг був присвячений розробці ефективних соціальних проектів. Сьогодні грантодавці приділяють чимало уваги Україні, у тому числі питанню інтеграції внутрішньо переміщених осіб в соціум, їхньої адаптації, працевлаштуванню, зниженню конфліктності.

Щоб отримати донорське фінансування, потрібно вміти писати проекти. Під час тренінгу учасники отримали теоретичні знання щодо структури та основних складових проекту, ознайомилися з ефективними підходами до процесу розробки проекту у команді. Практична ж робота була сфокусована саме на розробці реальних проектів, які організації і ініціативні групи мають намір реалізувати.

– В результаті нашого навчання два проекти, розроблені під час першого тренінгу, були підтримані грантодавцем і вже отримали кошти на реалізацію, – ділиться тренер. – Це дуже цікаві ідеї. Один проект подала організація «Сила майбутнього», створена переселенцями для допомоги ВПО у Дніпропетровській області. Багато переселенців з Луганської та Донецької областей не асоціюють себе з Україною. Вони не знають українського коріння, не вважають себе українцями, їм складно адаптуватись тут. Тому, аби підтримати національну самоідентифікацію та допомогти пізнати історичні традиції, громадські активісти вирішили показати наш край у неформальний спосіб – так званий «Етнодайвінг». Людей везуть до Петриківського району, де є відтворені етно-поселення. І вони там проживають цілий день – вбираються в національний одяг, роблять ту роботу, якою займались українські жінки, чоловіки, який відповідає старовинним звичаям, готують їжу, порають господарство. Для дітей – старовинні козацькі забави. Тобто, повністю занурюються в український старовинний побут. Що важливо – вони там ще й беруть участь у самоврядуванні, спільно, громадою приймають рішення. Адже самоврядування – це не щось таке, що прийшло до нас із заходу. Це те, що притаманне українській культурі, те, що завжди було в нашій історії. Нам властиво приймати рішення гуртом.

Другий підтриманий проект спрямований на залучення молоді до місцевих та міжнародних волонтерських програм. «Безкоштовний англійський» – за умови активної участі у волонтерському рухові. З одного, боку показати молодим людям можливості, які відкриваються для них завдяки володінню іноземної мови. З іншого – продемонструвати, що для того, аби щось отримати, потрібно зробити свій вклад.

– Звісно, мало написати гарний проект і виграти конкурс. Потрібно уміти цей проект якісно і ефективно реалізувати. Маю на увазі і управління грошима, і організацію роботи команди, і те, як процес зробити дійсно результативним. Тому у цьому напрямку ще був тренінг з менеджменту проектів, – додала Наталія Стаднічук.

Окреме заняття було присвячене організаційному розвитку громадських організацій та ініціативних груп:

– Ми говорили про законодавство, яке регулює діяльність громадських організацій, про реєстрацію, про юридичні моменти, пов’язані з неприбутковістю, з веденням податкової звітності. Говорили також про розвиток, про прийняття рішень, тому що громадська організація – це демократична структура. Яким чином слід побудувати цю структуру зсередини для досягнення організацією своєї місії?

Під час тренінгу з ефективних комунікацій робота була сфокусована на двох аспектах: міжособистісних комунікаціях (один на один), що відбуваються в межах роботи з представниками цільових аудиторій, колегами, волонтерами, партнерами, донорами тощо, та комунікаціях з групами людей під час роботи в організаціях.

– Михайло Жванецький казав: «Что не должно быть, знает каждый. И что должно быть, знают все. Перехода не знает никто». Як в комунікації будувати перехід до того, як повинно бути? Як комунікувати з партнерами, клієнтами? Як знижувати емоційне напруження в складних ситуаціях, адже наші організації працюють з досить складними аудиторіями? В ігровій формі ми вчились знижувати емоційне напруження, вміти домовлятись, переводити комунікацію в конструктив. Інший компонент цього тренінгу – комунікація з групами людей. Ми торкнулись теми виступу перед аудиторією.

П’ятий тренінг стосувався стратегічного планування діяльності організації. Як зауважила Наталія Стаднічук, для того, щоб громадська організація була дійсно професійною, ефективною, мало просто діяти сьогодні і відповідати на виклики сьогодення. Потрібно бачити свою місію, формувати її на майбутнє:

– Необхідно уявляти, якою буде організація через рік-три-десять. Пригадую розмову Аліси з Чеширським котом. Коли Аліса запитала Кота, куди їй іти, той сказав: – А куди ти хочеш потрапити? – Мені все одно, куди, аби потрапити куди-небудь. – Тоді тобі все одно, куди йти. Ти обов’язково куди-небудь потрапиш… Важливо усвідомлювати, куди ми хочемо потрапити як організація і якими ми хочемо стати.

На черзі – тренінг з основ фасилітації як процесу покращення комунікації, домовленості, прийняття рішень як всередині організації, так і з цільовими групами. Як не довести до конфлікту? Як організовувати обговорення в громадах, зі своїми цільовими аудиторіями, створювати атмосферу для того, щоб люди могли домовитись, а не конфліктувати? Відповіді на ці запитання ще попереду.

Та вже зараз фахівці «Тамариску» відмічають, що завдяки освітній програмі організації-учасники помітно «виросли», почали працювати по-іншому, професійно.

Наталя Назарова.

Leave a Reply

Your email address will not be published.