Як спілкуватися з ветеранами, родинами загиблих, переселенцями, щоб не нашкодити? Як розрізняти агітацію і пропаганду противника і як протидіяти їй? Як налагодити співпрацю зі ЗМІ та про що не варто інформувати? Як не допустити професійного «вигорання» та як убезпечити себе? Для прифронтового Придніпров’я, де дуже потужний волонтерський рух, ці питання вкрай важливі і актуальні. Тому на зустріч з відомим соціальним психологом, радником Міноборони, публіцистом Олегом Покальчуком та медіа-експертом, виконавчим директором Інституту демократії ім. Пилипа Орлика (ІДПО) Світланою Єременко прийшли представники волонтерських груп, громадських організацій, психологи кризових центрів та журналісти. Тренінг для волонтерів, ініційований ІДПО за підтримки Посольства США, відбувся 14 серпня у Дніпропетровському Центрі підтримки громадських і культурних ініціатив «Тамариск».

– Волонтерський рух – це дуже суттєва підтримка для армії. Його переваги у тому, що він не підконтрольний владі. З точки зору мішені для ворога, є дуже ласим шматком. По-перше, волонтери для противника – болюче явище, тому знакове. По-друге, непередбачуване і тому ефективне. По-третє, соціально незахищене, вразливе. По-четверте, на сьогодні вже спостерігається певна втома, так званий синдром вигорання. За останній рік, щоб деморалізувати мирну обстановку в тилу, в кількох містах стались теракти. І в Одесі, і у Харкові об’єктами нападу були і лишаються склади, де волонтери зберігають зібрану допомогу. Їх і підпалювали, і підривали. Іноді теракти – а це, буквально, страх, залякування – носили символічний характер. Дніпропетровщина – прифронтовий регіон. Тому я хочу дати вам кілька практичних порад, – розпочав майстер-клас Олег Покальчук.

Стосовно логістики тренер зауважив, що дуже важливо розділяти місця збору допомоги та самого складу, бажано навіть створювати кілька невеликих складів (це дозволить зменшити втрати від теракту, а також вчасно помітити, якщо за вами слідкують),  контролювати поширення інформації. Ще одна порада – маркувати підготовлені для військових речі, у будь-який зручний спосіб, аби уникнути перепродажу.

Задля особистої безпеки слід обов’язково постійно підтримувати зв’язок з кількома надійними людьми; в телефонних розмовах не називати конкретних імен, дат, місць; завжди мати при собі мінімальний особистий набір речей, які допоможуть вижити у непередбачуваній складній ситуації; продумати якісь елементи (приміром, окуляри, головний убір, імітація травми тощо), які б змінили звичний образ.

Детально зупинився психолог на питанні посттравматичного синдрому і його наслідках, особливостях спілкування з учасниками бойових дій, родинами загиблих воїнів, переселенцями. Експерт дав поради, як адаптувати демобілізованих військовослужбовців у громаді. Дуже важливо бійців залучати до громадської активності, до волонтерської роботи на користь армії, до участі в клубах ветеранів.

– Ми героїзуємо тих, хто повертається з війни. Втім, вони повинні зрозуміти і відчути, що їх, звісно, чекали, але життя триває і, приміром, копати город чи порати худобу ніхто не відміняв. Так само і у місті – соціально-важлива робота завжди знайдеться, – вважає Покальчук.

Окрема сесія тренінгу була присвячена інформаційній специфіці сучасної війни. Експерт розповів, як розрізняти агітацію і пропаганду противника та як їм протидіяти. Також потрібно розділяти інформацію, адже вона може бути руйнівною:

– Немає гарних чи поганих новин. Є просто новини. І є власники ЗМІ, які зацікавлені в тому, щоб отримувати прибутки. На будь-якій війні інформаційне поле ніколи не буває правдивим. Пам’ятайте, війна – це битва сприймань, а сварку виграє той, хто її планує.

Аби не допустити професійного «вигорання» волонтерів, Олег Покальчук розповів, що слід робити задля профілактики:

– Перш за все слід визначити для себе короткострокові та довгострокові цілі. Короткострокові можуть бути вузькими і лаконічними: конкретний батальйон, блокпост, поранений, переселенці в громаді тощо. А головна довгострокова ціль волонтера – вижити! Вижити, щоб виховати дітей, щоб навчити їх виживати. Ви повинні бачити ціль і досягати її. При цьому не супроводжувати емоціями, бути стриманішими у чуттєвих проявах.

Також потрібно час від часу використовувати «тайм-аути», займатись власним професійним розвитком та самовдосконаленням, відходити від непотрібної конкуренції, влаштовувати емоційне спілкування, підтримувати гарну фізичну форму.

Про те, як волонтерам налагодити співпрацю із засобами масової інформації, розповідала Світлана Єременко. Вона вчила учасників, як створювати інформаційний привід, щоб зацікавити журналістів, як готуватися до брифінгу, прес-конференції, «круглого столу», як писати прес-анонс та прес-реліз.

Медіа-експерт порадила кожній організації не лише створити банк даних ЗМІ, а й налагоджувати особисті контакти з журналістами:

– Ви робите дуже важливу справу і люди повинні знати це. Якщо вашу організацію не згадали у ЗМІ хоча б раз на місяць, вважайте, що вас немає. Тому співпрацюйте з журналістами, розповідайте про те, як вам вдається вирішувати проблеми. І ретельно готуйтесь до спілкування з представниками медіа – адже є складні етичні питання, про які не варто інформувати журналістів. Завжди пам’ятайте про етику, про моральні принципи та про відповідальність перед суспільством.

Наталя Назарова.

Фото_1 Фото_2 Фото_3 Фото_4 Фото_5 Фото_6