У Запоріжжі більше 60-ти років працює Будинок культури глухих, що об’єднує людей, які погано чують. Директор закладу Дмитро Петелин розповів ГУРТу про своє дітище, його досягнення та проблеми, а також недоліки «системи», що заважають людям із вадами слуху жити повним життям.
– Дмитре, розкажіть, чим займається ваша організація.
– У нас є три гуртки творчої самодіяльності – це народний ансамбль танцю «Славутич», народний цирк «Калейдоскоп» та гурток пісень жестів. Ми проводимо концерти в будинку культури або виїжджаємо в різні міста, беремо участь у фестивалях. Так, «Калейдоскоп» виступав у різних країнах світу. Зокрема, були в Італії, звідки привезли три призові місця, в Америці, в Санкт-Петербурзі, Ірландії. А цього року нас запросили на Всесвітній фестиваль фокусів. На жаль, через нестабільний стан економіки і політики України поїхати не вдалося. Що стосується танцювального колективу, йому в 2015 році виповнюється 65, вони виступають на концертах і беруть участь у хореографічних фестивалях. Торік у Києві був всеукраїнський зліт ветеранів, і наші запорізькі танцюристи, при чому їм по 60 років, виступили з хореографічним номером і посіли призове місце. Гурток пісні в жестовому виконанні – це виконавці, які співають пісні за допомогою мови жесту.
– За рахунок чого вам вдається працювати? Держава допомогає?
– Будинок культури знаходиться під відомством Запорізької обласної організації УТОГ. Виділення фінансів відбувається тільки через центральне управління організації. А місто не може допомагати. Хоча коли проводимо якісь заходи – до Дня глухих або Міжнародного дня інвалідів, – міський фонд соціального захисту інвалідів виділяє для подарунків електрочайники або мобільні телефони. Цього року поки не було нічого. Але до 60-річчя будемо готуватися, звертатимемося в різні організації за фінансовою підтримкою.
– З якими труднощами вам доводиться боротися?
– Найголовніша проблема – відсутність опалення. Уже п’ять років! У зв’язку з цим неможливо проводити концерти. Ми іноді все ж виступаємо, але повідомляємо людям, щоб вони одягалися тепліше. Взимку неможливо, бо в БК холодніше, ніж на вулиці. Тому все культурне життя призупиняється. Та й дах тече. Намагаємося знайти спонсора, але поки не виходить.
– Раніше при будинкові культури був власний спортзал, де проходили змагання з волейболу та інших видів спорту. Але зараз це приміщення більше не належить БК. Як ви вирішуєте це питання?
– Так, спортзал здали в оренду. Але, не зважаючи на це, спортивні заходи проводяться. Під керівництвом президента спортивної федерації глухих Сергія Трубіна проходять змагання з міні-футболу, аматорської риболовлі, турніри з боулінгу, волейболу та баскетболу. Наші баскетболісти навіть брали участь у Дефлімпійських іграх.
– 27 вересня ви організовували концерт до Міжнародного дня глухих. Як пройшов захід?
– У нас було свято, показали концерт – класичний урочистий вечір. Також пройшло нагородження «кращих із кращих» за різні досягнення в спорті та культурі. Крім цього, екскурсія Хортицею, круїз Дніпром і турнір з боулінгу, присвячений Міжнародному дню глухих.
– Чи займаєтеся ви з дітками?
– Ми хочемо залучити дітей до гуртків самодіяльності, але поки не можемо, знову ж таки через відсутність опалення. Якщо вирішимо це питання, будемо працювати і з малятами.
– Чого не вистачає в Україні, щоб глухі люди могли реалізовуватися?
– Бракує доступності. Багато глухих дивляться телебачення, але не скрізь є сурдопереклад. Є дуже багато цікавих передач без субтитрів і без сурдоперекладу. Люди бачать якусь дію, але їм важко без адаптації, доводиться перепитувати. Також є проблема в тому, щоб викликати таксі чи швидку.