Центральна виборча комісія (ЦВК) на своєму засіданні 18 травня ухвалила Постанову «Про порядок розгляду звернення виборця щодо зміни виборчої адреси на іншу, ніж адреса зареєстрованого місця проживання».
Постанову прийнято на виконання змін до Закону «Про Державний реєстр виборців», що внесені Прикінцевими та перехідними положеннями Виборчого кодексу. Центральній виборчій комісії потрібно було у шестимісячний термін від 1 січня 2020 року привести свої акти у відповідність із цим Кодексом.
Як відзначив заступник голови ЦВК Сергій Дубовик, презентуючи проєкт постанови під час засідання комісії, це знаковий документ в історії Центральної виборчої комісії. За його словами, документ обговорювався в колі фахівців, а також із представниками громадськості. «Порядок відкриває можливості для голосування внутрішньо переміщеним особам, робить їх частиною територіальних громад, де вони фактично проживають, – наголосив Сергій Дубовик. – Ми врахували майже всі побажання, зробили все, щоб документ відповідав очікуванням, які сьогодні є у громадян, а саме – брати участь у місцевих справах».
У свою чергу голова ЦВК Олег Діденко сказав, що Комісія довго працювала над проєктом рішення, організовувала відеоконференцію, обговорювала пропозиції громадськості. «Ми грунтовно опрацювали документ, більшість питань зняли. Сподіваюся, знайшли оптимальні формулювання, – зазначив Діденко. – Можемо відкривати шлях до реалізації нового порядку забезпечення виборчих прав громадян».
«Той факт, що відповідна постанова була прийнята заздалегідь, говорить про готовність ЦВК сприяти виборцям у реалізації виборчого права. Тепер вже немає жодної нормативно-правової перешкоди для участі внутрішньо переміщених осіб та інших мобільних всередині країни громадян у місцевих виборах. Тепер справа за самими виборцями, для яких процедура звернення максимально спрощена», – вважає Тетяна Дурнєва, виконавча директорка Громадського холдингу «ГРУПА ВПЛИВУ».
Що це дає?
Постанова набирає чинності з 1 липня 2020 року. Виборці, які мають намір проголосувати не за місцем офіційної реєстрації, зможуть змінити виборчу адресу, вказавши іншу, фактичну адресу проживання та обирати місцеву владу в тих громадах, де вони дійсно проживають. Це особливо актуально для внутрішньо переміщених осіб та трудових мігрантів (у межах країни).
Що для цього потрібно?
Звернутися до органу ведення Державного реєстру виборців (ДРВ) за місцем проживання особисто, онлайн (через електронний кабінет виборця на сайті Державного реєстру виборців), або – через уповноважену особу.
Які документи можуть підтвердити місце проживання?
Один з наступних:
– Договір оренди житла;
– Довідка про взяття на облік ВПО;
– Документ, що підтверджує догляд за особою;
– Документ, що засвідчує підприємницьку діяльність;
– Документ, що підтверджує право власності на житло;
– Документ, що засвідчує шлюб або родинні зв’язки.
На яких видах виборів діятимуть нововведення?
На всіх! На парламентських, президентських та місцевих, а також референдумі! Таким чином, усі виборці, які живуть не за місцем реєстрації та хочуть проголосувати на місцевих виборах, зможуть це зробити за місцем фактичного проживання, якщо заздалегідь змінять виборчу адресу. Нагадаємо, чергові місцеві вибори мають відбутися, згідно Конституції, 25 жовтня 2020 р.
Строки
«Вікно» для зміни виборчої адреси відкриється 1 липня. Звернутися до відділу ведення Державного реєстру виборців потрібно буде не пізніше ніж на п’ятий день з дня початку виборчого процесу відповідних виборів або процесу референдуму.
Нагадаємо, що ЦВК приймала від громадських організацій пропозиції до порядку зміни виборчої адреси у відкритий та інклюзивний спосіб, провівши консультації із зацікавленими сторонами. Рекомендації, напрацьовані експертами Громадського холдингу «ГРУПА ВПЛИВУ», Громадянської мережі ОПОРА та Центру прав людини ZMINA були обговорені в режимі відеоконференції та здебільшого враховані.
Додаткова інформація: 067 705 85 85 (Тетяна Дурнєва)
Ця інформація підготовлена громадською організацією «Громадський холдинг «ГРУПА ВПЛИВУ» за підтримки Міжнародної фундації виборчих систем (IFES), Агентства США з міжнародного розвитку (USAID), Міністерства міжнародних справ Канади та британської допомоги від уряду Великої Британії. Будь-які думки, викладені у цій публікації, належать автору і не обов’язково відображають погляди USAID, урядів США, Канади або Великої Британії.